2001 рік для американського художника Джона Брамблитта (John Bramblitt) став переломним. Після чергового нападу епілепсії Джон втратив зір. З того моменту його очі можуть розрізняти лише світло і темряву. І єдиним його порятунком від відчаю стало малювання. Джон розробив власний спосіб: він використовує текстурні фарби, якими і орієнтується на полотні.
2001 рік став для Джона новою сторінкою в його кар’єрі художника.
«Думка про те, що можливо малювати без зору, ніколи раніше не приходила мені в голову».
«Через рік після того, як я осліп, я почав думати, що можна зробити, щоб знову почати малювати».
«В основному почуття дотику замінює мені все, що роблять очі для зрячого художника».
«По суті очі виконують для художника тільки дві функції: допомагають визначити розташування об’єкта на полотні і вибрати колір».
«З часом я зміг розробити кілька методів, для того щоб лінії на полотні лягали більш точно».
«Всі пляшки і тюбики з фарбами в моїй студії підписані шрифтом Брайля. Для змішування кольорів я використовую рецептуру, тобто вимірюю різні частини кожного потрібного кольору, щоб отримати правильний відтінок. Це як користуватися рецептом для випічки торта».
«На своїх перших виставках я не говорив людям про свою сліпоту».
«Не тому, що соромився, а тому, що не хотів, щоб це вплинуло на їх сприйняття мого мистецтва».
Сліпота для художника може стати фінальною крапкою в кар’єрі. Але тільки не для Джона Брамблитта. Втрата зору, навпаки, допомогла розкрити його геніальність і безмежні можливості його таланту.
Джерело
