Останнім часом словосполучення «ювенальна юстиція» активно розбурхує уми батьків. Чесно кажучи, більшість із нас не дуже уявляє, про що, власне, йде мова, а тому хвилюється особливо сильно. «Ви знаєте, що в місті Х у цілком адекватних мами з татом відібрали дітей тільки з-за того, що в квартирі був ремонт? Що ж буде, коли в Росії офіційно введуть ЮЮ?!» – стривожено обговорюють один з одним дорослі.

Давайте спробуємо розібратися, що ж криється під цією страшною абревіатурою і справді представники органів опіки та піклування мають право забирати малюків з абсолютно нормальних сімей?

ЗАКОНОДАВСТВО І ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ

Спочатку під ювенальної юстицією малася на увазі цілком конкретна практика: цей орган повинен був займатися вдосконаленням нашої судової системи відносно малолітніх злочинців. Тепер же термін «ЮЮ» все частіше використовують для позначення будь-якого втручання держави в життя сім’ї, здійснюваного заради посилення «обліку і контролю» за батьками.

До середини першого десятиліття XXI століття в Росії був підготовлений пакет з трьох законопроектів: проект Федерального закону «Про основи системи ювенальної юстиції», проект Федерального Конституційного Закону «Про ювенальних судах Російської Федерації» та проект Федерального Конституційного Закону «Про внесенні доповнень в Федеральний конституційний закон Російської Федерації «Про судову систему Російської Федерації».

Ювенальная грамота

Законопроект «Про засади системи ювенальної юстиції» містив більше всього норм, пов’язаних з держконтролем за вихованням, навчанням і охороною здоров’я дитини. У 2010 році була зроблена спроба змінити «Основи законодавства Російської Федерації про охорону здоров’я громадян» та зменшити права тат і мам у галузі охорони здоров’я.
Наприклад, проект нового закону ліквідував право одного з батьків перебувати разом з дитиною у лікарняному закладі, передбачене статтею 22 діючих «Основ». Якщо б закон був прийнятий, ми б змогли перебувати в клініках тільки з малюками віком до 3 років. За фактом і сьогодні мам і тат вкрай неохоче пускають в стаціонари з дітьми: наші медичні установи просто не обладнані належним чином. Але тим не менш на законодавчому рівні ви можете знаходитися поряд з спадкоємцем, а значить, у вас є шанс відстояти своє право не тільки в боротьбі з лікарняного адміністрацією, але і в судовому порядку. На хвилі гарячих протестів новий законопроект був відхилений (як і пакет документів про ювенальної юстиції), але батьки в черговий раз насторожилися. У більшості країн Європи контроль за життям дітей – справа цілком звичайна, проте російської ментальності це явище абсолютно чуже, і саме тому воно викликає у нас занепокоєння і страх.

ХТО «ПІД ПРИЦІЛОМ»?

Отже, на сцені з’являється та сама «жахлива» опіка, про яку стільки говорять, і питання, що саме представники цього органу можуть вважати «загрозою життю і здоров’ю», постає на повний зріст. Законодавство це положення не розшифровує, а значить і тлумачити його можна дуже по-різному, тому давайте розглянемо кілька прикладів «з життя».

Ювенальная грамота

СИТУАЦІЯ 1: ПИЛЬНІ ГРОМАДЯНИ

Вихователь дитячого садка Ганна З. при вмиванні 3-річної Олени П. виявила на тілі дівчинки кілька синців. Педагог довго розпитувала малятко про появу «таких слідів», але відповіді отримувала досить суперечливі. Тоді стурбована вихователька поділилася своїми «нехорошими» підозрами зі знайомою співробітницею районного органу опіки, яка в свою чергу вирішила проінспектувати сімейство П. і організувала візит в їх квартиру. Батьки Ані були вкрай збентежені: маленькі діти часто падають і набивають шишки – в чому проблема? Спочатку мама з татом навіть не повірили в правомочність такої перевірки та ввічливо вимагали прийшли продемонструвати документи. Пред’явивши посвідчення, представники органів опіки попросили показати їм квартиру і дати можливість поспілкуватися з дівчинкою.

Мама провела комісію в дитячу кімнату, показала малюнки та аплікації, зроблені донькою разом з татом, і проблема була вирішена. Спокійний, доброзичливий і впевнений тон батьків переконав перевіряючих, що тривога була помилковою і ця сім’я явно не потребує пильної уваги.

Ювенальная грамота

СИТУАЦІЯ 2: БАТЬКІВСЬКИЙ ТЕМПЕРАМЕНТ

Сергійкові Ф. вже два з половиною роки, а він все ще ніде не зареєстрований, тобто простіше кажучи – не має ніякого офіційного місця проживання. Вся справа в тому, що тато хлопчика виявився на рідкість принциповою людиною! Сергієві батьки зареєстровані за різними адресами. Коли мама принесла в паспортний стіл за місцем проживання документи сина, щоб прописати його на своїй житлоплощі, паспортистка попросила заяву від батька. «Розумієте, – пояснила вона, – за законом дитина може бути зареєстрована з одним з батьків – у даному випадку ми не маємо права прописати дитину без згоди папи. Раптом він хоче «поселити» хлопчика у себе? Загалом, нехай напише відповідну папір». Але батько обурився: «В законі не вказано, що потрібна письмова згода другого з батьків! Нехай записують так, я нічого писати не бажаю». В результаті мама отримала на руки відмову в реєстрації сина з формулюванням про ненадання необхідних документів. Стаття 65 Сімейного кодексу говорить, що реєстрація дитини провадиться за згодою батьків, але усна угода – ніхто не чув, а письмового немає як немає. Тим не менш, тато-воїн вважає вимогу паспортистки незаконним вторгненням у своє приватне життя і зараз оскаржує подію в суді. Сім’єю ж тим часом зацікавилися органи опіки, адже з правової точки зору малюк – бомж. Він ніде не зареєстрований, а його батьки теоретично в будь-який момент можуть продати свої квартири і залишити сина ні з чим. Втім, якщо, не дай бог, щось трапиться з його мамою і татом, хлопчик теж опиниться на вулиці. Загалом, органи опіки залучили прокурора для захисту інтересів малолітнього, маму вже викликали в міліцію для дачі пояснень, а тато… папа продовжує судитися і пише гнівні статті в газети.

Ювенальная грамота

Продовження читайте тут:

Джерело: журнал Mamas&Papas

Посилання по темі:

Словник дитячих виразів
У нашій родині обід готують коти!
Форум “Дитяча психологія та розвиток”